Доброго дня!
До вас звертається Сніжана Дмитрук з міста Житомир, якій дуже потрібна ваша допомога.
У 2008 році я народила чудового хлопчика, назвала його Цезарем. Вагітність проходила спокійно, без ускладнень, так само проходили і пологи. Буквально на другому місяці дитячого життя я почала помічати, що вночі, коли він прокидався, щоб поїсти, я бігла на кухню готувати кашу, в цей час він плакав. Звичайні чуючі діти, почувши мамин голос, заспокоювалися, але Цезар плакав, допоки я не торкалася його, лише тоді він відчував, що я поряд, і заспокоювався. Пізніше подібне почала помічати і моя мама. Ми навіть думати не хотіли про те, що малюк не чує. Ми розповіли про побоювання лікарю, і він порадив перевіритись, направивши нас до Київського інституту отоларингології ім. проф. О.С.Коломийченка. У 4 місяці ми поїхали до Києва. В інституті нам зробили КСВП і винесли діагноз – двостороння сенсоневральна глухота. Це було дуже важко усвідомити, що твоя крихітка ніколи не почує тебе і нічого тобі не розкаже. У розпачі уся наша родина.
